Сутність і значення судового рішення: поняття, види, зміст


Опубликованно 05.11.2018 12:00

Сутність і значення судового рішення: поняття, види, зміст

Судове рішення - це поняття, яке широко застосовується в юридичній практиці. Оформлене у вигляді письмового документа, у відповідності з усіма встановленими правилами, рішення має велике значення на практиці. Розглянемо далі поняття, сутність і значення судового рішення, а також деякі інші особливості, характерні для нього.

Загальне поняття

Як законодавець характеризує основне визначення розглянутого виду документа? Поняття і сутність судового рішення можуть бути розглянуті в двох напрямках: як документ і як безпосередній процес, який представлений у формі дій, які проводяться судом на завершальній стадії процесу.

Поняття розглянутого виду документа закріплено у двох нормативних актах - Цивільному процесуальному та Арбітражному процесуальному кодексах. У першому йдеться, що судове рішення - постанова суду, видаваний органом першої інстанції, в якому викладається підсумок вирішення справи по суті поставленого питання. Що стосується даного поняття, що трактують Арбітражним процесуальним кодексом, то воно викладено аналогічним чином, але з позначкою про те, що рішення суд приймає у справі з серії арбітражного судочинства.

У судочинстві, носить кримінальний характер, відзначається те, що рішення, прийняті судом по закінченні розгляду справи, іменуються вироками. У судовій практиці розрізняють два види такого документа - виправдувальний та обвинувальний. Сутність

Розглядаючи поняття та значення судового рішення, необхідно визначити основну сутність даного типу документа. Він являє собою акт, який виноситься органом, що здійснює правосуддя. За своєю природою цей документ відноситься до групи правозастосовних, так як він наказує необхідність застосування певних норм права по відношенню до конкретної справи. Судове рішення - це акт, поява якого означає завершення судового розгляду слушаемому справі.

Сутність судового рішення як акта правосуддя полягає в тому, що в його утриманні знаходяться всі відповіді на поставлені суду питання. Більш того, там же вказані всі шляхи відновлення прав.

Аналізований документ складається виключно відповідно до встановленої процесуальної форми. Які особливості вона передбачає і що повинно бути в його змісті - розглянемо далі.

Слід зазначити, що рішення, прийняті в ході розглядів у цивільних справах, мають свої особливості. Так, сутність судових рішень в цивільному процесі полягає в тому, що вони являють собою постанови, у змісті яких відображається наявність або, навпаки, відсутність спірного права у сторін розгляду. Після розгляду справи і винесення прийнятого суддею вердикту дане право з спірного перетворюється на безспірне, тобто не підлягає спростуванню.

Значення

Фахівці в галузі права зазначають, що значення та сутність судових рішень на практиці досить великі. В першу чергу значення цього акту виражається в тому, що за своєю природою це сформований у письмовому вигляді шлях вирішення ситуації, що склалася, має правовий характер.

Значення та сутність судових рішень полягають також і в підтримці правопорядку, а також у зміцненні законності не тільки щодо учасників процесу, але і в суспільстві в цілому. В рамках цього можливо попередження подальших аналогічних правопорушень, а також формування поваги до прав людей та закону серед представників громадськості.

Правова характеристика

Розглядаючи сутність, значення та зміст судових рішень, потрібно визначити основи правової характеристики даного документа. Так, даний вид процесуального акту характеризується, насамперед, своєю законністю і особливою силою. Законність акту виражається в тому, що для складання документа використовуються положення, передбачені нормами, що діють у правовій системі держави, а їх застосування відбувається тільки в заздалегідь визначеному порядку. На підставі цього рішення, прийняте після закінчення розгляду справи в суді, має велику силу - воно наділяється такими якостями, як обов'язковість, преюдициальность, старанність, а також неспростовність.

В правову характеристику судового рішення також входить таке поняття, як обов'язковість. Воно передбачає, що всі рішення, прийняті судом в законному порядку, повинні бути виконані у відведений термін, а також у відповідному вигляді та в повній мірі. У тому випадку, якщо що-небудь з цього не було дотримано, особа, яка порушила припис суду, має нести відповідальність у порядку, визначеному законодавством. Що стосується відповідальності, то вона передбачається кримінальним законодавством (ст. 315 КК РФ). У тих випадках, коли особа, на яку, згідно з прийнятим судом рішенням, покладено виконання якогось зобов'язання, ухиляється від здійснення ним необхідних дій або умисно вчиняє їх у неналежній мірі, воно примушують до цього шляхом застосування імперативних методів, передбачених законом.

Будь-яке судове рішення, ухвалене у процесуальному порядку, є незаперечним і винятковим. Що це означає? Неспростовність судового рішення виражається в тому, що його неможливо оскаржити в апеляційному, ні в касаційному порядку після того моменту, як закінчується термін, відведений законом на це. Законодавець передбачає єдиний варіант проведення такого виду дій - якщо були відкриті нові обставини у вже розглянутій справі. Що стосується винятковості, то вона виражається в неможливості повторно заявляти ті вимоги, за якими раніше розглядалася справа і по ньому є прийняте рішення, яке набрало законної сили. Схоже поняття має преюдициальность рішень. Говорячи про преюдиціальність рішення як складової правової характеристики розглянутого поняття, слід зазначити те, що за фактами, розглянутих судом, не можуть подаватися повторні позови. Однак деякі обставини можуть бути оскаржені сторонами в рамках ведення процесів щодо розгляду інших питань (наприклад, слухання судової справи щодо присудження будь-якого майна кредиторам).

Ще однією складовою, яка має особливе значення для судового рішення, є його исполнимость. На підставі даного правила, всі дії визначені документом, обов'язкові для виконання у визначені терміни. Більше того, законодавець наділяє судові органи певними можливостями примусу для виконання винесених рішень.

Будь-яке рішення, прийняте судом, повинно бути повним. Це вимога передбачає його прийняття тільки з тих питань, які були надані суду на розгляд. Більш того, у змісті даного документа повинні бути винесено рішення щодо кожного питання, поставленого суду.

Види

Сутність і значення судових рішень визначені в правовій теорії і чітко простежуються у правозастосовчій практиці. У судочинстві розрізняють такі види прийнятих рішень, як заочне, основний і додатковий. Дані види вважаються основними і присутні у всіх видах судочинства.

Існують деякі види рішень, які не традиційні для всіх типів процесу. До таких належать проміжне, часткове умовне - їх немає в цивільному процесі, так як особливості їх винесення порушують деякі принципи, характерні для його проведення.

На практиці більша частина рішень, які приймаються судом, відноситься до групи основних. Такими вважаються всі ті акти, які були прийняті судом першої інстанції і повністю відповідають вимогам, заявленим законодавством. Також нерідко практикується прийняття додаткових рішень, які приймаються для заповнення так званих "білих плям" основного рішення. Структура

Крім поняття і значення судового рішення законодавець диктує певні правила, згідно з якими повинен бути складений документ. Так, будь-яке рішення обов'язково повинно мати у своїй структурі вступну частину, подальше опис суті справи, мотивувальну і резолютивну частини.

Що стосується вступної частини, то вона складається з даних щодо дати і місця розгляду справи, складу суду, а також присутності сторін і їх найменування, а також імен і прізвищ. Крім цього в ній вказуються відомості щодо предмета спору, що виник і вимоги, які були заявлені сторонами.

В описовій частині більш детально викладаються вимоги, висунуті позивачем, а також заперечення, дані відповідачем. Тут же можуть бути вказані заяви та заперечення, представлені іншими сторонами процесу.

Для мотивувальній частині судового рішення відводиться більша частина всього документа. У ній викладаються відомості щодо тих обставин по справі, які були встановлені в процесі проведення розгляду, а також всі докази, розглянуті по ходу. У мотивувальній частині окреме місце відводиться для тих доводів, які приймаються для відкидання наданих доказів, а також посилання на нормативні джерела, які використовувалися судом для прийняття рішень.

Резолютивна частина повністю складається з висновків, зроблених судом за результатами здійсненого розгляду. У ній може бути сказано про повне (або часткове) задоволення даного позову, а також про відмову в поданні сторонам вимог. Також в резолютивній частині суддя повинен вказати конкретні терміни, протягом яких рішення необхідно виконати. Більш того, в ній повинні бути присутніми відомості щодо того, коли було прийнято дане рішення, має вмотивований характер.

В самому кінці будь-якого рішення має бути представлена дата його прийняття, а сам документ в обов'язковому порядку підтверджується особистим підписом судді або всіх суддів, якщо розгляд здійснювалося колегіально).

Публікація рішень

Практика показує, що сутність судових рішень у цивільному процесі (або в будь-якому іншому) полягає в тому, що всі вони мають бути гласними. З липня 2010 року цей принцип став регулюватися нормативним актом - Законом "Про забезпечення доступу до інформації про діяльність судів". Його положення передбачають необхідність забезпечення судами вільного доступу всім бажаючим до матеріалів винесених рішень, причому, в ньому зазначено, що всі тексти повинні бути представлені у повному обсязі.

Для того щоб забезпечити безпеку осіб, що беруть участь в процесі, законодавець вказує на необхідність забезпечення збереження їх особистих даних шляхом виключення їх з тексту (крім прізвищ та ініціалів). У публікованих текстах рішень заборонено оприлюднення відомостей, складових комерційну таємницю, а також категорично заборонено викладати рішення, прийняті у справах про забезпечення державної таємниці чи безпеки країни.

Згідно з оприлюдненою статистикою, наданою судами, в даний час на практиці здійснюється публікація всього лише 50% рішень по кримінальних і 10% з адміністративних та цивільних справах. Ознайомитися з ними можна на офіційних порталах структур. Набрання чинності рішень

Законодавець наказує до виконання основне правило, згідно з яким визначається період вступу в силу рішення, прийнятого судом. Так, на підставі законодавчих актів процесуального характеру, всі пункти, передбачені документом розглянутого типу, повинні виконуватися, починаючи з того дня, з якого закінчується період, відведений на оскарження документа в апеляційному порядку. Дане правило стосується тільки тих випадків, коли ухвалений судом акт не був оскаржений.

Слід зазначити, що термін оскарження рішення суду в апеляційному порядку може бути пропущений. Для цього повинні бути зазначені поважні причини, за якими трапився пропуск законного терміну.

Негайне виконання рішень

Законодавець визначає перелік питань, прийняті рішення за якими повинні бути виконані відразу ж. До числа таких відносяться акти, прийняті щодо відновлення на посаді певної особи, уточнення списку осіб, віднесених до числа виборців, усунення обмежень, встановлених щодо заборон на мирні зібрання. В цю групу потрапляють рішення, пов'язані з накладенням арештів на кошти, з яких ведеться фінансування дій, що несуть небезпеку для нормальної життєдіяльності держави і течії мирного життя.

Скасування рішень

На сьогоднішній день законодавством передбачена можливість скасування рішень, прийнятих судом. Правова сутність судового рішення по будь-якій справі складається в його законності та дотримання прав усіх боків. У тому випадку, якщо в процесі попереднього розгляду справи не були враховані які-небудь обставини, що впливають на хід його розгляду, прийняте рішення може бути оскаржено. Дана процедура проводиться виключно за клопотанням.

Оскарження може бути проведене в касаційному або апеляційному порядку, у межах встановлених законом строків.

Значення скасування судових рішень полягає в тому, що анульоване рішення припиняє своє існування і, як наслідок, відсутня необхідність виконання всіх законних дій, приписаних їм. Автор: Наталія Бардо 9 Вересня, 2018



Категория: Юриспруденция